Від редакції:
Жителька віддаленого від райцентру села
Погреби, що на Київщині, Олена Шаблій — давній друг та дописувач
нашої газети. Літня жінка, живучи на крихти сьогоденного пенсійного
забезпечення, тим часом є постійним передплатником періодичної
церковної преси. Ще за декілька місяців до нового року сестра
надсилає до редакції гроші, зібрані з великими зусиллями, і завжди
попереджує, щоб, бува, її не забули вчасно внести до списку
передплатників газети та журналу. Часто сестра Олена передплачує
періодику не лише для себе, але й для декого із своїх односельчан,
дбаючи про поширення церковної інформації. Цього разу вона надіслала
також свої спогади про історію розвитку адвентистського руху в її
райцентрі, які ми охоче друкуємо.
З Восьмим березня, дорога сестричко, поздоровляє вас редакція «Вісника миру». Бажає Вам міцного здоров’я, Божих благословень та успіхів у поширенні Божого Слова.
Далеко позаду залишився в моїй біографії 1927 рік, але в пам’яті чіткими збереглися картини, коли я ще підлітком з батьками їздила на конях у Тетіївське молитовне зібрання. Гарно й затишно було там. Одного разу брати однієї сім’ї, повернувшися з Криму, де були на заробітках, привезли з собою новеньку Біблію. Ото було радості! Кожен намагався потримати її в своїх руках, погортати сторінки. Ми раділи, читаючи про Святі Заповіді, про день Суботній. Та недовго світило сонечко. Колективізація, пограбування сільських жителів, а далі репресії, безвихідь — і погасла проповідь Євангельська.
Удруге відвідали ми Тетіїв у 1947 р. Міряв цю досить далеку, закурену дорогу разом з нами брат Олексій Вістратенко, який очолював на той час громаду у Сквирі. Із знайомого гурту віруючих застали ми лише стареньких господарів будинку, де колись проходили зібрання. На радість, тут збереглася велика Біблія, а на стіні — 10 Заповідей. Та незабаром старі померли і знову все затихло. В 60-му році ми познайомилися з тетіївською жителькою Сонею. Прізвища її не пам’ятаю. Хороша була людина, швидко прийняла Божу вістку і створила осередок адвентизму у своїй хаті. Їздили ми до неї, збирали чимало слухачів Слова Божого. Але невдовзі нашу Соню уразив параліч, і знову ми залишилися без осередку. Усі роки молилися за Тетіїв, просили, щоб Господь запалив там вогнище церковного служіння. Відповідь на наші молитви надійшла минулого року, коли у Тетієві відбулася євангельська кампанія. Тепер у нашому райцентрі є громада, де налічується більш як сорок членів. Ми усі разом проводили Вечерю Господню, відзначали свято жнив. На цю урочистість до нас прибув із Австралії брат Мірко. Від погляду на нову гарну громаду, прибрану кафедру, дітей та дорослих, які рівними рядами сиділи на своїх місцях, у брата з далекого континенту на очах затремтіли сльози. Ми усі теж плакали разом з ним... Потім багато фотографувалися та незмінно славили Бога за Його милість, за свободу в рідній Україні. Ми також щиро вдячні подружжям Корунець та Демчук, які доклали багато зусиль для організації Тетіївської церкви. Щира подяка й райадміністрації м.Тетієва за її уважне ставлення до потреб віруючих людей, за допомогу в оренді приміщення, за сприяння євангелізації населення в районі. Це по-справжньому добрі й демократично виховані керівники. Нехай Господь віддячить їм за всі доброчинні справи.
Олена Шаблій
с. Погреби.