vm-logo.jpg (26763 bytes)

N 12, 1998

У номері | В номере:

Тайна Иисуса (укр)
Вести украинского униона (укр)
Дорожите общением в Божьей семье (укр)
Проэкт становится реальностью (укр)
Для помощи нуждающимся (укр)
Пишется история общины (рус)
Заокской духовной академии -- 10 лет (укр)
О послании Иоанна Павла II (рус)
Рассуждая о Вечере Господней (рус)

Потерпевшие ждут нашей помощи (укр)

 
следующая страница

vm1298-1.jpg (63095 bytes)

Таємниця Ісуса

Єдиний, інтригуючий, покритий таємницею, Він переступає простір історії. Його запитання все ще тривожать нас, як вони хвилювали людей Його часу та усіх наступних поколінь: “За кого ви вважаєте Мене?” (Матв.16:15).

Народжений у бідності, вихований у неосвіченості, Він вплинув на світ, як ні одна інша людина. Невідомий та без освіти, Він розділив історію навпіл: залежно від того, чи подія мала місце перед Ним, чи після Нього. Приречений на смерть рівно опівдні, Він помер смертю злочинця на хресті, що потім став символом надії та життя.

Ісус із Назарета. Історія людства відкриває ряд учителів релігії, але жоден з них не подібний до Нього. Незрівнянне у своїй простоті життя. Неперевершені за звучанням істини слова. Смерть, що була сповненням Його ж пророцтва — вона привертає до Нього всіх людей (Йоан.12:32). Могила, що залишилася порожньою, вимагає відповіді.

Принц Гаутама, який залишив переваги світу і став Буддою (просвітителем), прожив своє довге життя і помер. Мухаммед — власник каравану, купець, який був одружений, бачив видіння, батько багатьох дітей, завойовник, також пішов на вічний спочинок. Вони обидва говорили про Бога і про сенс життя; обидва приваблювали своїх послідовників; їх обох вшановують мільйони людей.

Однак і Будда, і Мухаммед уникнули незвичного ствердження, яке мало місце в словах Ісуса і перейшло на Його послідовників: що у Ньому Бог явив Себе. Не лише у божественних словах і діях, але у самій Його особі Ісус із Назарета був втіленим Богом, Вічним, володіючим життям у Самому Собі, хоча Він і перебував серед нас у тілі і крові (Йоана 1:14).

Це незаперечне ствердження. Якщо воно не є обманом або богохульством, тоді воно є безперечне диво.

Якщо ж це твердження хибне, тоді воно стає великим розчаруванням у тому, що ми віддзеркалюємо Ісуса, Який не був Богом, а лише людським уявленням про Бога. Але якщо це твердження правдиве, то воно змінює наше бачення Бога, нас самих і світу. Воно означає, що Небо із Землею взаємно пов’язані; що Бог і людство поєднуються тілом та кров’ю; що світ, незважаючи на існуюче в ньому зло, є швидше добрим, ніж поганим; що Бог є любов, і ми оточені любов’ю.

Ми, адвентисти сьомого дня, як і перші християни, визнаємо, що Ісус є Спасителем і Господом. У своєму четвертому пункті віровчення ми стверджуємо, що “вічний Божий Син був втіленим в Ісусі Христі... Він — справжній Бог — став також справжньою людиною, Ісусом Христом”.

Наше визнання Ісуса, як втіленого Бога, лежить в основі усього, у що ми віримо і що робимо. Воно формує нашу особистість і нашу місію. Завдяки тому, що Бог зійшов, аби стати єдиним з нами, у нас є Взірець життя; завдяки Його смерті за нас ми маємо визволення та надію; завдяки новому життю, яке Він дав нам, і обітниці Його повернення ми маємо добру новину, щоб ділитися з іншими.

Серцевина нашого завдання — ставити чоловікам і жінкам запитання, яке передує усім іншим: “За кого ви Мене вважаєте?”. Доки слухач не зустрінеться з твердженням Ісуса і, подібно до Фоми, не визнає: “Мій Господь і мій Бог” (Йоан.20:28), усім нашим доктринальним настановам, пророчому тлумаченню чи здоровому способу життя бракуватиме орієнтира.

Давайте сміливо проголошувати свій незмінний символ віри: ми грунтуємося на свідченні перших християн, що “Слово було Богом” (Йоан.1:1); що “Він є перший від усього, і все Ним стоїть” (Колос.1:17); що “у Христі тілесно живе вся повнота Божества” (Колос.2:9); і що Він є “Альфа і Омега... Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель” (Відкр.1:8).

Твердження перших християн про те, що Ісус із Назарета є Богом у тілі, збереглося і поширилося, незважаючи на висміювання з боку юдеїв та невірних. Однак у міру дивного обертання колеса історії, воно знову зазнає нападів, тепер вже з боку християнських вчених.

Помилятися щодо Ісуса — означає помилятися відносно усього. Але бути впевненим, що Він “самосущий та передсущий Син Божий”, “рівний з Богом, вічний і всемогутній” (Е. Уайт, “Євангелізм”, с.615), означає бути правим у всьому, що має для людини найбільше значення.

(Уільям Г. Джонсон, переклад з англійської О.Качмар)

Вісті Українського Уніону

Макіївка. З 18 по 21 листопада у міському Молитовному будинку проходив V з’їзд Східної Конференції. Із 105 делегатів були присутні 100 (5 делегатів не змогли приїхати через поважні причини). Усі присутні багато молились і наочно переконалися, що Бог відповідає їм — керівниками Конференції на наступний трьохрічний період було обрано найбільш досвідчених: Гануліча Петра Воло-димировича — президентом Конференції (до останнього часу ніс служіння керівника Пасторської асоціації, відділів Служіння сім’ї та Суботньої школи Західної Конференції, а перед тим — її секретаря), Кучерявенка Віталія Володимировича — секретарем, Насонова Олександра Серафимовича — скарбником. Були також обрані керівники церковних відділів Східної Конференції. Цікаво, що усі обрані не звільняються від пасторського служіння у своїх громадах. Докладнішу інформацію про з’їзд буде надруковано у наступному номері “Вісника миру”.

Івано-Франківськ. Всесвітньо відомий євангеліст з Канади Віктор Гілл проводить свою 15-у євангельську кампанію в Україні. Органи міської влади негативно сприйняли прохання церкви надати для проведення лекцій місцевий Будинок культури. Навіть лист від уповноваженого у справах релігії на ім’я мера міста з проханням задовольнити заяву церкви був знехтуваний. Довелося запрошувати мешканців міста на кампанію у новозбудований гарний Молитовний будинок АСД, хоча велике було хвилювання пастора Стасюка Б.Д. і членів церкви, чи прийдуть сюди люди. Але, слава Богові, кожен день понад150 чоловік відвідували лекції і на завершення програми 32 душі приєдналися до Церкви Божої через водне хрещення. Для євангельської вістки немає перешкод, вона досягає людей за різних обставин.

29 табірних зібрань за один рік!

Молодіжний відділ Українського Уніону у 1998 році провів 29 табірних зібрань, з яких п’ять було дитячих, а три — проводили слідопити. Загальна кількість учасників табірних зібрань становить 2680 чоловік. Дев’ять молодіжних таборів були цілком спрямовані на місіонерську діяльність. У зустрічах брали участь 82 служителі Церкви. Табірні зібрання пройшли в усіх Конференціях, але перше місце у цьому переліку посіла Східно-Дніпровська.

Кіровоград. 12 вересня 1998 р. тут відбулося посвячення молитовного будинку на 450 місць. Будинок має велику кількість додаткових приміщень — малий зал на 80 місць, кімнати для занять з дітьми, декілька готельних номерів, квартиру для служителя, приміщення господарчого призначення. Кожна кімната оздоблена у неповторному стилі, з використанням сучасних будівельних матеріалів. “До цього місця допоміг нам Господь” —золотими літерами викарбувано на камені неподалік від головного входу на подвір’я. На урочистій церемонії посвячення молитовного будинку було багато гостей — служителів та членів Церкви з різних областей України. Молитву посвячення звершив президент Української Уніонної Конференції В.А.Крупський. Багато зусиль доклав пастор Кіровоградської області В.Н.Кашталян, який керував будівництвом від першої цеглини до останнього цвяха, взявши на себе нелегкий тягар відповідальності та тяжкої праці. У богослужінні посвячення брали участь представники адміністрації міста, приємні відгуки та виступи яких вразили слухачів. “Ми постійно допомагали віруючим, —сказав мер міста, —а особисто для мене це місце святе, бо моя мати була адвентисткою, і я пишаюсь цим. Моє бажання — щоб у нашому місті було якомога більше адвентистів, бо вони виконують десять Божих Заповідей та несуть усім оточуючим лише добро”.

Дорожіть спілкуванням у Божій сім'ї

В атмосфері молитовного посвячення та братерської єдності проходила річна нарада Євро-Азіатського Дивізіону в Москві.Її учасників представляли посланці Східно-Російської Уніонної Місії, Західно-Російського, Молдовського, Південного та Українського Уніонів, а також Білоруської Конференції, Транс-Кавказької Місії, окремих відділів , закладів освіти та видавництва Церкви АСД.

Для участі в нараді були делеговані керівники Українського Уніону — президент В.Крупський, секретар — М.Мурга, скарбник — Д.Вертило та президенти Конференцій Українського Уніону.

Від Генеральної Конференції були присутні брати Велосо М., ДеБор Г.Б., Клустерхайс Р.Дж.

Нарада проходила під девізом: “Дорожіть спілкуванням у Божій сім’ї”.

“Робота в Дивізіоні була для мене великою радістю і перевагою, — сказав президент ЄАД Лі Хафф у своїй звітній доповіді. — Я багато їздив і мав благословіння, зустрічаючись з братами і сестрами, котрі були сповнені любові до Господа і бажання робити усе можливе для наближення Другого приходу Ісуса Христа на Землю”.

Свою увагу доповідач сконцентрував на трьох основних завданнях, що мають витоки зі Слова Спасителя світу, записаного в Євангелії від Матвія 28:19. “Йдіть... навчіть... хрестіть”, або інакше, закликайте людей йти за Ісусом та приєднуватися до Його Церкви останнього часу. Це головний обов’язок, основна місія, предмет пильності кожного адміністратора, пастора і члена Церкви.

Друге питання, на якому зупинився доповідач, — це навчання служителів Церкви на території Дивізіону.

Значне зростання Церкви в останні роки викликало необхідність додаткового призначення пасторів, які до цього не мали достатньої пасторської освіти. Тому завдання ретельної підготовки пасторського складу викликають особливу відповідальність за їхнє здійснення з боку Заокської Академії та її філій на місцях. Передбачається повсякчасне розширення заочних і денних програм навчання, планування та включення відповідних коштів у загальному бюджеті.

Президент також детально розглянув питання будівництва молитовних будинків, зробивши наголос на більшій доцільності реконструкції та добудови за спрощеними архітектурними проектами, аніж будівництві нових, високовартісних будинків.

У зв’язку з цим пасторам, керівникам Конференцій та Уніонів рекомендовано орієнтувати громади на збір коштів для взаємної допомоги у будівництві молитовних будинків.

У звіті секретаря ЄАД Михайла Камінського були наведені статистичні дані, які яскраво свідчили про великі успіхи Церкви АСД у Божому служінні. Так, зокрема, було відзначено, що у відповідності із світовою статистикою показник членства Церкви у цьому році перейшов 10-мільйонний рубіж. Кількість пасторів світової Церкви на сьогодні складає 22 тисячі. Зокрема у Євро-Азіатському Дивізіоні нараховується 130 тисяч членів церкви і 1049 пасторів.

У відповідності з даними ООН у світі на 1997 р. нараховувалося 230 країн і 236 націй. За останніми даними, місіонерська робота ведеться у 205 країнах, а члени Церкви АСД присутні серед 227 націй.

Але, при цьому, в світі нараховується 1300 млн. неосвоєних Церквою АСД територій і лише один з десяти місіонерів — адвентист.

Таким чином, невиконаних завдань перед нами стоїть ще багато і треба набирати темп для їхнього здійснення. У новому році необхідно якомога більше направляти студентів на навчання, всіляко сприяти розширенню діяльності літературних євангелістів, розробити і широко пропонувати програми місіонерського служіння за участю рядових членів.

Як свідчили виступи на річній нараді ЄАД керівників усіх Уніонів та Конференцій, головним завданням кожного пастора, адміністратора та члена Церкви є потреба стати невід’ємною частиною всесвітнього плану поширення Євангельської вістки, іншими словами, Плану спасіння.

 

ПРОЕКТ СТАЄ РЕАЛЬНІСТЮ!

Відділ освіти Генеральної Конференції підтримує проект
створення Українського Уніонного коледжу

З 10 по 13 листопада в Українському Уніоні перебувала делегація представників відділів освіти із Генеральної конференції (Вашингтон) та Євро-Азіатського Дивізіону. Робота делегації розпочалася із засідання комітету освіти Генеральної Конференції (ГК) за участю Виконавчого Комітету УУК. В засіданні брали участь: директор відділу освіти ГК д-р Умберто Расі, заступник директора відділу освіти ГК д-р Енріко Бесейра, президент Південно-Західного університету США Марвін Андерсон, директор відділу освіти ЄАД д-р Гаррі Мейден, проректор по адміністративно-фінансовій роботі Заокської духовної академії (ЗДА) В.І.Ткачук, президент УУК В.А.Крупський, секретар УУК М.М.Мурга, скарбник УУК Д.І.Вертило, ректор Українського коледжу А.С.Жаловага, директор відділу освіти УУК П.І.Хімінець, помічник директора відділу освіти ЄАД І.В.Карпа. З якою ж метою зібралась у Києві така велика представницька комісія?

Як повідомлялося у червневому випуску “Вісника миру”, наприкінці квітня Український Уніон відвідали д-р Бесейра та д-р Мейден, які разом з керівництвом УУК оглянули навчальний центр у Лісовій Бучі та ухвалили ряд заходів, після виконання яких Український Уніонний Коледж може бути відкритим. Перед УУК було поставлене завдання — підготувати остаточні пропозиції, ознайомившись з якими, ЄАД та ГК могли б визначитися щодо доцільності відкриття цього вищого навчального закладу Адвентистів сьомого дня. Всі ці роботи були вчасно виконані і відкриваючи нинішнє засідання, д-р Бесейра сказав: “За час, що минув з квітня, необхідно було підготувати та узгодити значну кількість питань щодо відкриття Українського Уніонного коледжу, виконати процедурні обов’язки голосування на рівні УУК, ЄАД та ГК. І от сьогодні ми, нарешті, маємо чудову нагоду наголосити на тому, що Комітет освіти ГК підтримує цей проект. Тепер нам треба зосередити свою увагу на практичній реалізації програми”.

Працюючи протягом трьох днів, члени засідання розглядали питання про функціональне призначення коледжу, його фінансову спроможність, остаточно обгрунтовували мету створення цього навчального закладу, висували пропозиції щодо його керівництва та знайомилися з можливостями набору студентів.

Виступаючи на засіданні, президент УУК В.А.Крупський зазначив, що молоді люди нашої Церкви до цього часу не мали навчального закладу, де вони могли б отримати вищу християнську освіту, окрім Заокської духовної академії, можливостей якої вистачає для надання освіти лише незначній частині молодих людей, які бажають отримати теологічний фах. Отже, батьки в наших громадах чекають того дня, коли ми відкриємо двері нашого коледжу.

Виступаючи в заключній частині засідання, директор відділу освіти ГК д-р Расі підкреслив, що загалом адміністрація УУК досить чітко визначила свою позицію щодо відкриття вищого навчального закладу та підготувала необхідні приміщення, аудиторії, гуртожитки, квартири; визначила свою позицію щодо набору студентів та принципи визначення плати за навчання; підібрала адміністративний персонал. Доктор Расі рекомендував створити Опікунську раду Українського Уніонного коледжу у складі голови ради (президент УУК), заступника голови ради (секретар УУК), секретаря ради (ректор коледжу) та членів ради: директор відділу освіти УУК, скарбник УУК, президенти Конференцій, представники від рядових членів із складу тих, які мають досвід роботи в освітницьких закладах, в сфері управління та бізнесу, у юриспруденції, державних органах та від батьків. Опікунська рада має проводити свої засідання 2-3 рази на рік, розглядати питання розвитку та діяльності коледжу, узгоджувати призначення адміністрації, викладачів та вихователів, затверджувати щорічний бюджет коледжу. Далі д-р Расі порекомендував створити також адміністративний комітет коледжу у складі голови (президент коледжу), секретаря (проректор по навчальній роботі), проректора по фінансово-адміністративній роботі, деканів факультетів, вихователів та студентів. Цей комітет збиратиметься раз на місяць та здійснюватиме безпосередню роботу в самому коледжі.

Отож нарешті ми можемо із впевненістю сказати: Український Уніонний коледж незабаром відкриє свої двері. Але до того часу ще необхідно виконати досить багато роботи як по завершенню ремонтно-будівельних робіт, так і по створенню планів та програм навчальної роботи. Та з Божою допомогою ці питання будуть вирішені і наші діти нарешті зможуть дістати вищу християнську освіту.

За матеріалами засідання

ДЛЯ ДОПОМОГИ НУЖДЕННИМ...

Нечасто у світській пресі пишуть про адвентистів сьомого дня. А коли пишуть, то, здебільшого, у неприємних тонах, нерідко плутаючи “грішне з праведним”. Зовсім іншою виявилася публікація про посвячення молитовного будинку в Чернівцях у газеті “Буковина”. Наводимо цю статтю із незначним скороченням.

“...Для потіхи засмучених... для надання допомоги праведнику, на освячення сім’ї, для керівництва дітьми та юнацтвом, на спасіння людей, для захисту свободи, для виховання совісті, для рішучої боротьби зі злом, для надання допомоги нужденним, — читав слова молитви президент Буковинської конференції Б.К.Коржос, а зал стоголосо продовжував: “Ми присвячуємо свій дім!”

Посвячення молитовного будинку Церкви адвентистів сьомого дня, розташованого на вул. Турецькій, 10, у Чернівцях, відбулося 31 жовтня. На свято зібралося вдвоє більше людей, ніж могла вмістити простора зала колишнього Будинку культури залізничників. Приїхали гості з Уніонної Конференції, сусідніх областей, районів області. Не часто відкриваються духовні храми. Та в нашому обласному центрі з початком перебудовчих процесів з’явилося аж кілька. Серед них — церква на Турецькій.

Чимало праці та коштів доклали віруючі, щоб Будинок молитви став справді духовним храмом. Під керівництвом помічника пастора І.М.Завірюхи споруду капітально відремонтували, упоряд-кували територіально. Велику допомогу в цьому їм надали директор домобудівного комбінату Н.І.Савчук, керівник облагробуду Ю.І.Гаврилюк.

Привітань із визначною подією в житті віруючих не бракувало. Кожен із керівників церкви та гостей — О.Котирло, І.Черничко, В.Пролінський, М.Мурга, Б.Коржос, І.Завадюк, Г.Головач, І.Чернушко, Г.Антонюк — звернулися до присутніх зі словами щирого привітання. А головний лікар обласного онкодиспансеру А.Гонца та голова громадського комітету з відновлення будівництва корпусів ООД Г.Мельник щиро подякували членам Церкви АСД області за вагому допомогу в будівництві лікарні: ними зібрано коштів і придбано будматеріалів на суму понад 4 тисячі гривень.

Посвячення перетворилося на справжнє свято. Співали хор, вокальний ансамбль, грали бандуристи, в унісон звучали із уст семи сотень людей молитви. І стільки в тому було одностайності, що не виникало заперечень: цим людям під силу все! І допомогти ближньому, і втішити засмучених, і боротися зі злом...

Анатолій Ісак,
(із газети “Буковина”
від 7 листопада 1998 р.)

следующая страница