Ветхий Завет > Книга Псалтирь > Глава 137

1. §(136-1) При реках Вавилона, там сидели мы и плакали, когда вспоминали о Сионе;
УПО: Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!
KJV: By the rivers of Babylon, there we sat down, yea, we wept, when we remembered Zion.

2. (136-2) на вербах, посреди его, повесили мы наши арфы.
УПО: На вербах у ньому повісили ми свої арфи,
KJV: We hanged our harps upon the willows in the midst thereof.

3. (136-3) Там пленившие нас требовали от нас слов песней, и притеснители наши -- веселья: `пропойте нам из песней Сионских'.
УПО: співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!
KJV: For there they that carried us away captive required of us a song; and they that wasted us required of us mirth, saying, Sing us one of the songs of Zion.

4. (136-4) Как нам петь песнь Господню на земле чужой?
УПО: Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?
KJV: How shall we sing the LORD's song in a strange land?

5. (136-5) Если я забуду тебя, Иерусалим, -- забудь меня десница моя;
УПО: Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!
KJV: If I forget thee, O Jerusalem, let my right hand forget her cunning.

6. (136-6) прилипни язык мой к гортани моей, если не буду помнить тебя, если не поставлю Иерусалима во главе веселия моего.
УПО: Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...
KJV: If I do not remember thee, let my tongue cleave to the roof of my mouth; if I prefer not Jerusalem above my chief joy.

7. §(136-7) Припомни, Господи, сынам Едомовым день Иерусалима, когда они говорили: `разрушайте, разрушайте до основания его'.
УПО: Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...
KJV: Remember, O LORD, the children of Edom in the day of Jerusalem; who said, Rase it, rase it, even to the foundation thereof.

8. (136-8) Дочь Вавилона, опустошительница! блажен, кто воздаст тебе за то, что ты сделала нам!
УПО: Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!
KJV: O daughter of Babylon, who art to be destroyed; happy shall he be, that rewardeth thee as thou hast served us.

9. (136-9) Блажен, кто возьмет и разобьет младенцев твоих о камень!
УПО: Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...
KJV: Happy shall he be, that taketh and dasheth thy little ones against the stones.

<< Предыдущая глава // Следующая глава >>